E-COURIER

Матеріали на економічні та соціальні теми



Головна | Аграрії | Енергетика | Фінанси | Підприємництво | Промисловість | Соціальні питання | Різне | Контакти


СКІЛЬКИ КОШТУЄ БЕЗКОШТОВНА МЕДИЦИНА?


Тi з нас, кому "за 30", бiльшу частину свого життя користувалися загальнодоступною та безкоштовною медициною. Це вважалося одним iз завоювань соцiалiзму. Проте ще тодi склалася традицiя приватно приплачувати, "вiддячувати" медичному персоналу "за увагу", за сумлiнне виконання ними своїх професiйних обов'язкiв. Щоправда, розмiри "подяки" в тi часи не були такими обтяжливими...


Незважаючи на задеклароване новим законодавством, а пiзнiше i зафiксоване Конституцiєю України, право кожного на безкоштовну медичну допомогу, реалiї кризової економiки та бюджетних нестаткiв поставили перед населенням питання руба — хто не платить, той не лiкується. Однак люди виявилися психологiчно не готовими до такої постановки питання. Одна справа з доброї волi дати "на чай" чи нiчого не давати, а зовсiм iнша — усвiдомити жорстоку необхiднiсть оплатити послуги за прейскурантом. Рiвень нинiшнiх доходiв здебiльшого ледве покриває найнеобхiднiшi, щоденнi потреби, а медицина — штука дорога.

Як хворi, так i сама медицина, вирiшують цю проблему по рiзному. Тi, що нездужають, вiдривають вiд сiмейного бюджету, залазять у борги чи йдуть з простягнутою рукою до "спонсорiв". На жаль, далеко не всiм у цiй справi щастить.

Структури системи охорони здоров'я адаптувалися до нових умов швидко. Список безкоштовних послуг рiзко скоротився. До лiкаря ще можна звернутися "за так", але коли вiн призначить вам бодай iн'єкцiї, то маєте самi купувати лiки, шприци i навiть вату та дезiнфекцiйний засiб. Гiрше, коли вам потрiбне хiрургiчне втручання або тривале перебування в лiкарнi. За таких обставин перелiк того, що ви маєте принести, мiстить десятки позицiй: вiд анестезуючих препаратiв до крапельницi чи й бинтiв.

Таким чином, наше теперiшнє лiкування перетворилося, фактично, на платне, залишаючись безкоштовним лише на паперi та у виступах високих посадовцiв вiд медицини.

Протягом перших рокiв незалежностi медичнi заклади, вимагаючи вiд пацiєнтiв грошi, дiяли, певною мiрою, на свiй страх i ризик, тобто абсолютно протизаконно, але безкарно. Численнi скарги та повна абсурднiсть подiбної ситуацiї викликали появу в 1996 роцi постанови Кабiнету Мiнiстрiв "Про затвердження перелiку платних послуг, якi надаються державними закладами охорони здоров'я". Ця спроба узаконити й обмежити комерцiйну дiяльнiсть медичних установ завершилася прийняттям постанови Конституцiйного суду вiд 4 червня 2002 року, у якiй згаданий урядовий документ було визнано таким, що суперечить статтi 49-й Конституцiї України. Вiдтак перелiк платних послуг скасували, але проблема залишилася.

Слiд визнати, що iснування до останнього часу перелiку платних послуг мало впливало на практику взаємин пацiєнтiв з лiкарськими установами. Результати опитування населення України, проведеного Державним комiтетом статистики, опублiкованi наприкiнцi минулого року у бюлетенi "Стан здоров'я населення", свiдчать про те, що громадяни платили i платять не лише за виправлення форми носа чи позбавлення вiд зморшок на обличчi.

Наведемо лише кiлька цифр, якi iлюструють обсяги платностi у нашiй безкоштовнiй медицинi. В середньому по країнi, серед респондентiв, якi за останнi 12 мiсяцiв (на момент опитування) лiкувалися в стацiонарах, майже 93% мусили самi купувати лiки, 64% — приносити постiльну бiлизну, 83% — мати свої продукти харчування. З числа осiб, яким було призначене медичне обстеження, 91% вiдмовилися вiд нього через надто високу вартiсть послуг. З тiєї ж причини не пролiкувалося в стацiонарi 90% потенцiйних пацiєнтiв, а 95% з них не скористалися медичними процедурами.

Як розплачується медицина? Втратою власної репутацiї. Це пiдтверджують результати загальнонацiонального опитування, проведеного у березнi цього року на замовлення Програми "Партнерство за прозоре суспiльство" (див. графiки).

Що ж робити? Працювати i чекати. Адже заспокоювати спiввiтчизникiв словами про те, що невдовзi все налагодиться — це безвiдповiдально. Навiть посилаючись при цьому на авторитет Конституцiйного суду, який зазначив, що "державнi й комунальнi заклади охорони здоров'я повиннi надавати допомогу безкоштовно, незалежно вiд її обсягу". Насправдi становище може полiпшитися лише зi зростанням вiтчизняної економiки, коли доходи населення пiдвищаться до такого рiвня, що люди зможуть безболiсно покривати витрати на лiкування.

Будьмо реалiстами i скажiмо вiдверто: це буде не завтра i навiть не через рiк. Молодi здоровi люди, можливо, ще дочекаються заможного майбутнього, а на що за нинiшньої медицини сподiватися лiтнiм та недужим людям? Невже тiльки на побажання — дай Бог вам здоров'я?..



Всі права захищені. Проект "УОЦР"