E-COURIER

Матеріали на економічні та соціальні теми



Головна | Аграрії | Енергетика | Фінанси | Підприємництво | Промисловість | Соціальні питання | Різне | Контакти


СОБАКА НА ПРИВ'ЯЗІ


Протягом кiлькох рокiв на державному рiвнi розробляються плани прискореного входження України до числа найбiльш розвинених в iнформацiйному планi держав. У країнi вже затверджено i розпочато впровадження Нацiональної програми iнформатизацiї, прийнято низку вiдповiдних законiв та десятки пiдзаконних актiв. Проте досi повною мiрою не реалiзовано жодного проекту цiєї амбiтної програми. Чому? Фахiвцi вважають, що проблему почали вирiшувати не з того кiнця


В країнi працює кiлька сотень компанiй, дiяльнiсть яких пов'язана з розробкою та впровадженням iнформацiйних технологiй. Інтелектуального потенцiалу цих компанiй цiлком достатньо для виконання проектiв, вписаних у Нацiональну програму. Але орiєнтацiя останньої на обслуговування вiдомств для приватних компанiй — нецiкава й безперспективна. Грошей у вiдомств, чи то пак у бюджетi, як завжди, нi на що серйозне не вистачає. І сталося те, що сталося. А якби ставку зробили на iнформацiйне обслуговування широких верств населення (на комерцiйнiй основi, звичайно), то результат мiг бути позитивним i масштабним. Приклад тому — Естонiя. В цiй країнi вже не розказують, як добре буде в майбутньому, а демонструють роботу системи електронного урядування в ходi засiдань уряду i парламенту. Демонструють i те, як у державних iнституцiях обслуговують численнi запити громадян.

Йдеться про рiзноманiтнi довiдки, звiти, реєстрацiю майнових прав та актiв громадянського стану. Останнiм часом естонцi через комп'ютерну мережу ведуть торгiвлю земельними дiлянками.

В Естонiї, розповiв президент Українського союзу iнтелектуальної власностi Олександр Бернатович, немає жодних проблем з доступом до Інтернету: спецiальний знак @ можна побачити навiть на автомобiльних шляхах. Подiбну масову iнформатизацiю забезпечили переважно приватнi компанiї, якi одержали, таким чином, великий постiйно дiючий сектор надання платних послуг населенню.

Ідея електронного урядування в лексиконi українських урядовцiв з'явилася ще два роки тому. Досi реально нiчого не зроблено, хоча її впровадження начебто пов'язувало iнтереси населення, пiдприємництва, держапарату. Населення могло б нарештi вiдмовитися вiд витратних поїздок з вiддалених поселень до установ за рiзними довiдками i дозволами, наражаючись на необхiднiсть давати хабара. Пiдприємцi могли б вирiшувати питання вiдносин з державою, не виходячи з офiсу, а також заробляти грошi на iнформацiйному обслуговуваннi громадян.

Ринкова нiша з надання iнформацiйних послуг населенню, за оцiнками фахiвцiв Українського союзу iнтелектуальної власностi, складає близько 100 млн. трансакцiй з органами державної влади щорiчно. Перевiвши цю кiлькiсть у гривнi (навiть у вiдповiдностi: 1 грн. за одне звернення та одержання офiцiйної вiдповiдi), побачимо, що це ласий шматочок для бiзнесу.

Як же органiзувати таке електронне обслуговування? Як створити iнфраструктуру системи iнформацiйного забезпечення, надати доступ будь-якому громадянину до Інтернету? Перше, що спадає на думку — це традицiйне: розробити спецiальну програму, видiлити з держбюджету кошти на створення мережi електронних "приймалень", встановити комп'ютери в громадських мiсцях — бiблiотеках, поштових вiддiленнях, школах. Але подумаймо про необхiднiсть утримання технiчних спецiалiстiв, консультантiв, охоронцiв, без яких не обiйтися при задоволеннi потреб споживачiв Інтернет-послуг. Кошти, якi для цього знадобляться, значно перевищать тi, що передбаченi, хай i гiпотетично, на реалiзацiю Нацiональної програми.

А проте, реальне вирiшення проблеми iснує. Воно у налагодженнi взаємодiї мiж владою та бiзнесом. Бiльше 2 тис. комп'ютерних клубiв та Інтернет-кафе по всiй країни — це вже дiюча iнфраструктура iнформатизацiї. І кiлькiсть таких "iнформточок" постiйно зростає. Вони, за оцiнкою фахiвцiв Союзу iнтелектуальної власностi, постiйно надають послуги сотням тисяч людей.

Це випробуваний шлях. Майже у всiх країнах дiють сотнi тисяч подiбних "джерел" обмiну iнформацiєю. Навiть у США їх кiлькiсть за останнi 2 роки збiльшилася в 10 разiв, незважаючи на наявнiсть домашнiх комп'ютерiв у бiльшостi сiмей. Уряди високоiнформатизованих Швецiї, Великої Британiї, Ірландiї та iнших країн Захiдної Європи стимулюють розвиток мереж саме створенням таких закладiв для забезпечення масового доступу до Інтернету.

Авторовi цих рядкiв довелося побувати в Інтернет-кафе при туристичнiй фiрмi у крихiтному норвезькому мiстечку, населення якого не перевищує 10 тисяч осiб. Мiстечко розташоване у мiжгiр'ї на краю фiорду, тобто там, де людно лише в короткий лiтнiй туристичний сезон.

Коли ми вказуємо на проблеми у налагодженнi взаємодiї мiж комп'ютерним бiзнесом та державою, то маємо на увазi саме державний аспект цих проблем. Пiд загрозою санкцiй за недотримання прав iнтелектуальної власностi з травня 2001 року правоохороннi органи провели десятки оперативних акцiй проти комп'ютерних клубiв, вилучили в них бiльше чотирьох сотень комп'ютерiв з нелiцензованим програмним забезпеченням. Цих провiдникiв масової iнформатизацiї зробили головними вiдповiдачами за всiх iнтелектуальних пiратiв в Українi.

Та пiдприємцi знову виявили свою виняткову життєздатнiсть: малий iнформацiйний бiзнес об'єднався в активно дiючу громадську органiзацiю — Всеукраїнську асоцiацiю комп'ютерних клубiв (ВАКК). За стислий термiн вона, зокрема, зумiла провести переговори з компанiєю "Майкрософт" i добитися вiд неї безпрецедентних рiшень на користь українських комп'ютерних клубiв. Головне з них — так званий "мораторiй Майкрософт", згiдно з яким остання дозволила безкоштовно користуватися своїми програмними продуктами саме українським клубам протягом пiвроку з поступовою їх легалiзацiєю. Аналогiчнi рiшення тепер готуються стосовно продуктiв iнших вiдомих розробникiв програмного забезпечення. До ВАКК вже звертаються українськi розробники текстових редакторiв, бухгалтерських та управлiнських програм. Вони пропонують свiй iнтелектуальний товар для членiв асоцiацiї за цiнами, значно нижчими за ринковi.

Нашому бiзнесу ще б порозумiтися з рiдною державою. Бiзнес до цього прагне, та чи хоче цього держава?



Всі права захищені. Проект "УОЦР"