E-COURIER

Матеріали на економічні та соціальні теми



Головна | Аграрії | Енергетика | Фінанси | Підприємництво | Промисловість | Соціальні питання | Різне | Контакти


БІЗНЕС-ПЛАН ДЛЯ СЕЛЯНИНА


Чому виходить так, що отримавши власний пай, маючи право його здавати в оренду, селянин приходить до служби зайнятостi i стає на облiк як безробiтний? Нi, з точки зору закону все нормально,– це дозволяється. Але з точки зору логiки: для чого людинi, яка може жити з власного шматка землi, ще шукати якусь роботу?


На жаль, наша дiйснiсть далека вiд логiки. І, скажiмо, в Шосткинському та Ямпiльському – пiвнiчних i не найбагатших районах Сумщини, люди, приходячи до служби зайнятостi, пояснюють все просто: немає засобiв, а, вiдповiдно, й сил самому обробити землю. А в оренду теж нiхто не бере, – не знайшлося бажаючих на тi грунти. Ось i виходить: при власностi, а не господарi – треба шукати заняття.

"Врахуйте ще такий аспект, як психологiя та уклад життя селянина, – говорить заступник директора обласного центру зайнятостi Тамара Грама. – Адже мiський житель може дозволити собi поїхати на заробiтки хоч i в iнше мiсто. Селянин, не маючи роботи в своєму селi, i до сусiднього часто не поїде: а як же, хай i маленьке, господарство?..."

Втiм, Тамара Грама зазначає, що сьогоднi ставлення селян до служби зайнятостi поступово змiнюється. Її перестають сприймати виключно як заклад, що ставить на облiк непрацюючих. Тепер почали розумiти, що тут є шанс навчитися новiй професiї, отримати допомогу для пiдприємницької дiяльностi, здобути дотацiйне робоче мiсце. Щодо останнього, то, скажiмо, в Краснопiльському районi минулого року деякi сiльради взяли на роботу своїх мiсцевих безробiтних. Когось – сторожем, когось – працiвником з благоустрою села. Непрацюючим – зайнятiсть i заробiток, сiльрадi – прямий зиск: люди працюють на неї, а платню протягом року їм виплачує служба зайнятостi.

З пiдприємництвом справа складнiша. І передусiм, знов таки, з причин психологiчних: як зайнятися тим, чим досi не займалися, чим не знають, як зайнятися, з чого починати. "Найперше тут – пiдказати людинi, дати їй зрозумiти, що вона може",– говорить Тамара Грама.

Функцiї активiзацiї громадської думки, знаходження людей здiбних i реально мислячих взяв на себе проект "Вiдпрацювання моделi створення нових робочих мiсць на базi сiльських рад", як стверджують, єдиний в Українi. Захистивши його i отримавши пiдтримку мiжнародного фонду "Вiдродження", Сумський благодiйний фонд "Благовiст" та Комiтет молодiжних органiзацiй областi почали допомагати тим мешканцям села, якi прагнуть знайти своє мiсце в ринковiй економiцi.

"Бiльшiсть людей не має жодного уявлення про бiзнес, – пояснює Сергiй Алещенко, консультант "Благовiсту", один з авторiв проекту. – Однi тiшаться iлюзiями, мовляв, лише почни – i загрiбай грошi лопатою. Іншi впевненi, що у них нiчого не вийде... Ми орiєнтувалися на iншу категорiю – на людей, здатних адекватно сприймати ситуацiю i себе в нiй. Але їм або ж бракує знань, i вони дiють радше iнтуїтивно, нiж на основi розрахунку, або не можуть визначити нiшу для власної справи, або нечiтко усвiдомлюють, на якого клiєнта повиннi працювати..."

За допомогою голiв сiльрад було набрано першу групу селян, готових зайнятися пiдприємництвом, чисельнiстю 22 чоловiки. Двоє вiдсiялися. Один – через те, що власнi iдеї лише наговорював, але до практики так i не приступив, а другий – тому, що справа його виявилася неперспективною. Збирався займатися ремонтом побутової технiки, але маркетинговi дослiдження в населеному пунктi показали: заробiтку в селi вiн не матиме. Дослiдження, до речi, були обов'язковою умовою спiвпрацi в проектi. За кожною з адрес "новобранцiв" проводився маркетинг мiсцевого ринку. Якщо є сенс ремонтувати взуття – освоюйте. Хочете зайнятися перукарством – берiться. Щодо останнього, то у селi Чупахiвка вивчення попиту показало, що тут треба мати навiть не одного, а двох перукарiв. А не мали жодного. У Іванiвцi Великописарiвського району Петро Кузьменко, який саме напередоднi зареєструвався як пiдприємець i вже в цiй якостi вступив до проекту, вирiшив створити приватний селищний водоканал. Справа тим бiльше необхiдна, що водогоном зараз у селi нiхто не займається, а в якому вiн станi – коментувати не варто...

Пiсля маркетингу почалося навчання. Спочатку тренiнг видався надто складним. Першого дня здавалося, що взагалi не зрозумiло, про що йдеться на тому тренiнгу. Однак продовжували працювати. Причому з цiлком реальними мiсцевими цифрами, реальною розкладкою грошових можливостей селян та визначенням їх потреб. На четвертий день, коли дiйшло до фiнансових планiв, вже вiдчули сенс i смак того, що роблять. Зрештою, освоїли, що таке бiзнес-плани i дехто навiть змiг скласти його для себе. Звичайно, сказати, що всi учасники проекту вже працюють i мають успiх, не можна. Дехто вiдчув потребу в додатковому навчаннi.

Сергiй Алещенко наголосив на спiвпрацi з обласним центром зайнятостi, директор якого Володимир Пiдлiсний всiляко сприяв проекту. На базi служби зайнятостi й донавчаються новi пiдприємцi.

Дехто зiткнувся з труднощами. У тiй таки Чупахiвцi санстанцiя категорично заборонила вiдкривати перукарнi: води немає. Проте в селi зроду не було водогону, так що, i голiв не мити?...

І все ж найтяжча проблема полягає в iнертностi. "Пiдприємцi нiби й запалюються на заняттях, але приїздять до села i загальна атмосфера той запал швидко гасить, – говорить Сергiй Алещенко. – Немає ще в селi тiєї критичної маси, яка б дозволила кардинально змiнити ситуацiю. Але з чогось та треба починати".



Всі права захищені. Проект "УОЦР"